Становлення мікології як окремої біологічної дисципліни відбулося наприкінці XVIII – початку XIX ст. Цей період відзначився як час великих відкриттів, що перевернули біологічну науку, час теорій і дискусій, енциклопедичних знань і сміливих наукових реформ. Ще у 1795 р. французький натураліст Жан-Жак Полє запропонував для найменування науки про гриби назву “мікологія”.
Першими мікологами-енциклопедистами, які цілковито зосередилися на вивченні грибів були французький вчений Християн Генріх Персон та його шведський колега Еліас Магнус Фріз. Ці вчені є засновниками систематики грибів, а їх внесок у розвиток мікології є подібним до внеску К.Лінея в ботаніку та зоологію. Згідно з образним висловлюванням російського міколога Л.І.Курсанова, Х.Г. Персона та Е.М. Фріза можна назвати “колективним Лінеєм мікології”. Ще у 1816 р. німецький міколог Ганс Християн Неєс фон Езенбек запропонував виділити гриби в окреме царство живої природи – Regnum Mycetoideum.
Дослідження грибів у Харкові розпочалося фактично водночас зі створенням науки “мікологія” й має 200-річну історію. Харківська мікологічна школа, а також створений нею мікологічний гербарій (фунгарій) є найстарішими в Україні. Починаючи з робіт Ф.А.Делявіня (1767-1826 рр.), в Харківському університеті працювала велика плеяда талановитих мікологів: В.М.Черняєв, М.В.Сорокін, Л.С.Ценковський, А.О.Потебня, Т.Д. Страхов та ін.). Результати їх роботи зробили величезний внесок у розвиток як вітчизняної, так й світової мікології. Тому є цілком закономірним що єдина дотепер кафедра мікології в Україні була створена саме у Харківському університеті. Нащадки “класиків” харківської мікології намагаються гідно продовжувати славетні традиції своїх попередників.
Детальні біографії видатних харківських мікологів в найближчий час будуть викладені на сайті.