Мені завжди було важко зрозуміти науковців, що досліджують те, чого не видно й неможливо потримати в руках. Про існування чого здогадуєшся хіба за показаннями на приладах. Чорні діри, магнітні поля, протони-електрони, ну оце все. Це, як мені видавалося, якась специфічна форма самотності – ти є, а обʼєкта, вважай, нема. Столик на двох, тільки друге місце порожнє. Добре, що мої грибочки цілком намацувані, красиві й гарно пахнуть, коли правильно гербаризовані.

Проте сучасну мікологію, схоже, не омине така доля. Великі дані, таблиці на десятки стовпців та десятки, часом сотні тисяч рядків, які ніколи не проскролиш і не охопиш оком. З якими спілкуєшся виключно мовою команд на R. Власне те, з чого ці таблиці робляться – розшифровані генетичні послідовності грибів, що виділені з ґрунту. Їх не шукають, їх копають на вагу в рандомних місцях. Вони ніяк не пахнуть, це просто дуже багато літер та автоматично присвоєні їм “гіпотези виду”. Навіть не імена, а збіги літер, virtual taxa. Але ж це цікаво – а цікавість, я казав Класик, то шлях у майбутнє.

Власне, днями вийшла стаття у Science Advances з черговою порцією нових знань про гриби, які не видно. У статті фактично вперше подаються деталізовані карти спрогнозованого за допомогою моделей машинного навчання різноманіття ґрунтових грибів, при чому для різних трофічних груп окремо. Ми й раніше здогадувалися, що не можуть всі трофічні групи грибів бути поширеними однаково, але то були спекуляції. Тепер більш evidence-based. Також розглянуто різноманіття на різних рівнях ієрархії цього поняття та його рушійні сили. Нарешті біогеографія грибів починає наздоганяти біогеографію судинних рослин та тварин. До дослідження долучився також співробітник нашої кафедри Олег Прилуцький, але ключову роль відіграла зоряна команда з університету Тарту під проводом Vladimir Mikryukov та Leho Tedersoo.

Даними метабаркодингу грибів наша планета вкрита вкрай нерівномірно. Особливо боляче бачити, що точок з України у них – нуль цілих нуль десятих, хоча прилеглі європейські країни вкриті зразками досить щільно. Просто зараз, за підтримки SPUN: Society for the Protection of Underground Networks та Human Frontier Science Program (HFSP) ми почали працювати над виправленням цієї несправедливості. Але про це іншим разом.

Протягом 6 місяців (з 19 вересня 2022 р. по 19 березня 2023 р.) викладач кафедри мікології та фітоімунології Олександра Клинова проходила стажування на базі Політехнічного інституту при Університеті штату Вірджинія (США). Тема стажування: «Біологія, екологія та еволюція інфекційних хвороб рептилій». За період перебування в США Олександра набула практичний досвід роботи з культурами патогенних мікроорганізмів у лабораторії другого рівня біобезпеки, а також проведення сучасних молекулярно-генетичних досліджень. Було опрацьовано колекції змій Національного музею природознавства Смітсонівського інституту (Вашингтон). Крім того, викладач мала можливість перейняти американський досвід організації навчального процесу завдяки відвідуванню занять для студентів магістратури з курсу «Quantitative methods in ecology and evolution».