1 квітня відбулася довгоочікувана подія – після двох років спілкування з редколегією та доопрацювання, нарешті вийшла друком стаття по біогеографії афілофороїдних грибів Європи! Статтю опублікував дуже авторитетний “Journal of Biogeography” (Імпакт-фактор 4,3). В результаті складного аналізу інформації про поширення, субстратні та біотопічні уподобання 1513 видів афілофороїдних грибів з 17 країн та 8 біогеографічних регіонів Європи вдалося встановити основні закономірності територіального розподілу біорізноманіття цих грибів.
Стаття підготована колективом авторів, однак провідну роль відіграли теперішні (та колишні) співробітники нашої кафедри – Олександр Ординець, Олександр Акулов та Антон Савченко. При написанні статті були враховані та проаналізовані результати численних експедицій по Харківщині, Луганщині та Донеччині.
1 березня 2018 р. доцент кафедри мікології та фітоімунології Олександр Акулов взяв участь в роботі конгресу Sugar World 2018, який зібрав кількасот представників менеджменту господарств, заводів, хімічних та селекційних компаній, що розвивають бурякоцукровий комплекс України. На конгрес завітали відвідувачі з понад 15 країн світу (в тому числі з Бельгії, Великої Британії, Данії, Німеччини, Польщі, Франції та США). Олександр Акулов представляв науковців-фітопатологів і виступив з доповіддю про найнебезпечніші захворювання цукрових буряків та особливості їх контролю.
13 лютого 2018 року, на розширеному засіданні кафедри мікології та фітоімунології, успішно відбулися попередні захисти дисертаційних робіт викладачів кафедри Ірини Яцюк та Олега Прилуцького. Зичимо здобувачам успіху!
5 січня 2018 р. на кафедрі мікології та фітоімунології відбулася зустріч із Антоном Савченком – у минулому студентом та співробітником нашої кафедри, а нині аспірантом Університету Тарту (Естонія) – присвячена мікологічній експедиції до нагір’я Taita Hills, що в Кенії. Нижче – короткий фотозвіт із заходу.
Дорогі друзі! У п’ятницю, 5 січня відбудеться перше у новому році засідання Наукового товариства кафедри мікології ХНУ. Цього разу слухатимемо розповідь Антона Савченка, аспіранта університету Тарту (Естонія), про двотижневу мікологічну експедицію до тропічних лісів Кенії (Taita Hills).
Місце: Харків, ХНУ, ауд. 7.21. Час: 15.30
За традицією, запрошуємо всіх охочих!
Днями у журналі Mycotaxon вийшов друком анотований чек-лист (список) грибів та грибоподібних організмів національного природного парку “Гомільшанські ліси”, авторами якого виступили семеро мікологів – випускників Каразінського Університету. Четверо з них – Олег Прилуцький, Олександр Акулов, Ірина Яцюк та Андрій Усіченко – є викладачами кафедри мікології ХНУ.
Чек-лист – поширений у науці про різноманіття формат публікацій, основне призначення якого – вичерпно охарактеризувати видовий склад певних організмів на певній території. В подальшому такі дані лягають в основу масштабніших біогеографічних досліджень. Анотований перелік грибів та грибоподібних організмів національного парку “Гомільшанські ліси” вмістив 1469 назв, зробивши цю заповідну територію чи не найдослідженішою мікологами в Україні. В основу чек-листа було закладено власні дані авторів за підсумком майже 20 років досліджень, а також зібрані по крихтах опубліковані відомості інших дослідників, починаючи від XIX ст. до сьогодення.
Prylutskyi, O.V., Akulov, O.Y., Leontyev, D.V., Ordynets, A.V., Yatsiuk, I.I., Usichenko, A.S., Savchenko, A.O., 2017. Fungi and fungus-like organisms of Homilsha Forests National Park, Ukraine. Mycotaxon 132, 705. doi:10.5248/132.705 (full text available: http://www.mycotaxon.com/resources/checklists/prylutski-v132-3.pdf)
Часто людям здається, що ліс був би красивішим та зручнішим для прогулянок, якби складався тільки зі здорових дерев. Коли люди бачать старі, покручені чи повалені дерева, то іноді думають, що ліс поганий, недоглянутий, що у лісі безлад. Це не дивно, адже для людини властиво бажання все навколо себе впорядковувати. Та й самі слова «мертва деревина» асоціюються з болем, втратою, тобто з чимось негативним.
Деревна ламань у лісовому яру (фото Є. Яцюка)
Що таке мертва деревина?
Сухостійне дерево (фото Є. Яцюка)
Мертвою деревиною називають власне мертві дерева (ті, що лежать, або ще стоять) та їх частини, а також змертвілі частини живих дерев. Це можуть бути сухі та поламані гілки, відмерлі корені, шматки кори.
Звідки береться у лісі мертва деревина?
Є декілька основних причин. По-перше, між деревами у лісі існує постійна конкуренція за світло. Слабшим деревам бракує світла для фотосинтезу і вони відмирають. Те саме нерідко відбувається з нижніми гілками живих і здорових дерев – згадайте густий сосновий ліс, де живі гілки знаходяться тільки на самих верхівках дерев.
По-друге, дерева гинуть під дією факторів біогенної (гриби, бактерії, комахи, тощо) та абіогенної (холод, посуха, вітер) природи. Найчастіше ці фактори діють разом – наприклад, дерево було пошкоджене морозом і після цього на ньому почали розвиватися трутовики.
Діяльність людини – рубки, пожежі, висаджування екзотичних порід дерев – також є окремим фактором, що може сильно впливати на лісові екосистеми та кількість мертвої деревини в них.
Вирубка і спалювання залишків (фото Є. Яцюка)
Чому і для кого мертва деревина така важлива?
Перш за все, мертва деревина – це цінне джерело живлення для багатьох живих істот. Особливо полюбляють її гриби. На Сході України вченими-мікологами було виявлено понад 500 видів найрізноманітніших грибів, що мешкають на мертвій деревині. Серед них є рідкісні та охоронювані.
Рахкавка на гливі зачехленій (фото І. Яцюк)
Глива зачехлена
Цей гриб можна побачити на старих, тих, що помирають або на вже відмерлих стовбурах осик. Грибниця живе в деревині роками, але не завдає шкоди рослині. Тільки тоді, коли осика відмиратиме від старості, на її поверхні утворяться видимі плодові тіла. Хоча на Сході України глива зачехлена трапляється часто, у багатьох країнах Європи вона знаходиться під охороною.
Урнуля кратеровидна (фото І. Яцюк)
Урнула кратеровидна
Гриб плодоносить навесні, у березні-квітні. Темні чашоподібні плодові тіла виростають з мертвої деревини, зануреної у ґрунт. Хоча урнула охороняється у низці країн Європи, в Україні її поширення і статус потребують досліджень.
Саркосцифа австрійська (фото І. Яцюк)
Саркосцифа австрійська
Саркосцифи замешкують маленькі опалі гілочки дерев, занурені у ґрунт. Яскраво-червоні плодові тіла гриб формує ранньої весни. У англомовних країнах мають народну назву «чаша ельфів». На сході України побачити їх можна у добре збережених дубових лісах.
Трутовик дубовий
У країнах Європи цей гриб занесений до багатьох Червоних списків і використовується як індикатор цінних, збережених листяних лісів. Цей рідкісний трутовик здатний заселяти живі та повалені стовбури дуба лише дуже великого діаметру. Отже, для його збереження у лісі мають залишатися старі дерева.
Мертва деревина – це джерело живлення для комах та їх личинок. Деревоїдні комахи – основний харч для комахоїдних лісових птахів та інших тварин – наприклад, кажанів.
Вухань звичайний
Вухань звичайний, як і багато інших кажанів, виводить дитинчат у дуплах, виготовлених дятлами у м’якій, заселеній грибами деревині. Влітку кажани живляться комахами, контролюючи їхню чисельність. Великі вуха цього кажана допомагають йому вловлювати звуки, які видають комахи.
Вухань звичайний (фото Є. Яцюка)
Деякі види комах самі по собі є рідкісними і потребують охорони.
Так, жуки-вусачі є однією з ключових ланок у лісових екосистемах. Їхні личинки живляться грибницею, що розвивається у гнилій деревині. Таким чином, вусачі допомагають швидше зруйнувати рештки відмерлих рослин та розчистити місце для молодих дерев. До Червоної Книги України занесені великий дубовий вусач та жук-олень.
Жук-олень (фото О. Дронова)
Жук-олень
Цей жук – найбільший з жуків України, довжина самців з рогами може сягати 8 см. Вид занесений до Червоної Книги України, має статус «рідкісний». Личинки жука-оленя розвиваються у мертвій деревині, ураженій білою гниллю.
Для багатьох тварин мертва деревина також служить сховищем та місцем відпочинку.
Порося свині дикої (фото Є. Яцюка)
Свиня дика
Дикі свині почуваються комфортно у великих лісових масивах з численними буреламами та заростями, в яких безпечно виводити поросят. Лісові вони віддячують сповна – шукаючи поживу, свині розпушують підстилку та верхній шар ґрунту.
Вечірниця дозірна
Вечірниця дозірна, або руда (фото Є. Яцюка)
Вечірниця дозірна, як і усі види кажанів, що живуть в Україні, занесена до Червоної Книги. Це найчисельніший вид кажанів у лісах Харківщини. У дуплах дерев вечірниця виводить своїх дитинчат.
Білка звичайна (вивірка)
Білки можуть самі робити сховища на деревах, але коли є готові дупла, вони їх із задоволенням займають. Влітку вони влаштовують кладові – закопують жолуді в землю. Про деякі кладові тварини забувають, і насіння з них навесні проростає. Поширюючи насіння дерев, білки підтримують існування лісу.
Сова сіра (фото В. Яроцького)
Сіра сова
Ця лісова сова живиться дрібними гризунами. Для неї важливо, щоб у лісі було багато дуплястих дерев. У деяких дуплах сови ховаються вдень, коли вони неактивні і вразливі для хижаків. У інших, великих та сухих, дуплах сови влаштовують гнізда. Оскільки самі сови видовбувати дупла не вміють, вони заселюють вже готові сховища.
Горностаї та ласки
Знаходять собі прихисток під поваленими деревами та серед хмизу.
Лісова соня
Під пнями та поваленими стовбурами мешкають не тільки миші та нориці. Лісова соня – нічний гризун, що взимку впадає в сплячку в норах, а влітку живе в дуплястих деревах.
Черепахи та змії
Черепаха болотяна (фото В. Яроцького)Вуж звичайний (фото Н. Брусенцової)
Холоднокровні тварини полюбляють приймати сонячні ванни, лежачі на повалених стовбурах.
Мертва деревина зберігає воду та мінеральні речовини.
Мох брахітецій шорсткий (фото О. Барсукова)
Мохи
Багато мохів використовують мертву деревину як субстрат для прикріплення та джерело води. Також для них важливо, що деревина підносить їх над землею, захищає від опалого листя та забезпечує потрібний рН. Наприклад, на дуже вологій мертвій деревині з кислим рН у лісах Східної України можна побачити мох брахітецій шорсткий.
Лишайники
На відміну від мохів, лишайники можуть оселятися у сухіших умовах. Так, суху деревину полюбляють лишайники з роду кладонія.
Відновлення лісу
Мертва деревина зберігає воду та мінеральні речовини, а також створює навколо себе стабільний мікроклімат. Це сприяє росту та розвитку молодих дерев.
Молоді сосни проростають з гнилого стовбуру (фото В. Яроцького)Вільха чорна: молода рослина зростає на поваленій колоді (фото Є. Яцюка)
То що ж робити з мертвою деревиною у лісі?
Наразі у лісовій галузі України подекуди збереглася думка про абсолютну шкідливість мертвої деревини – «розсадника шкідників та хвороб». Але сучасна біологічна наука змінює уявлення про роль мертвої деревини в лісі!
Вихолощені насадження дерев одної породи та віку створюють максимально сприятливі умови для стрімкого поширення паразитів та шкідників лісу. Можна провести аналогію: немає кращого місця для колорадського жука, ніж велике, однорідне та «здорове» картопляне поле. Натомість природні, складноорганізовані ліси підтримують екологічний баланс організмів. У таких лісах багато екологічних ніш; чисельність шкідників та паразитів регулюють їхні природні вороги.
Повалені стовбури дерев та молодий ліс, що поновлюється (фото Є. Яцюк)
Що можна зробити для збереження лісового біорізноманіття?
Мінімізувати використання мертвої деревини як палива. Розуміти, що мертва деревина – домівка або джерело їжі для багатьох істот. Особливо важливо зберігати у лісі великорозмірну деревину;
У заповідних територіях, де основною метою є збереження біорізноманіття – повністю відмовитися від т.зв. «санітарних заходів», щоби підтримувати максимальну різноманітність екологічних ніш;
У господарчих лісах, які використовуються для лісозаготівель, намагатися знайти компроміс між потребами людини й живої природи. Запровадити законодавчі норми збереження мертвої деревини, неушкоджених ділянок лісу, тощо;
У парках та міських зелених зонах – зберігати дуплясті старі дерева, за можливістю залишати повалені колоди;
Підвищувати обізнаність населення щодо ролі мертвої деревини у лісових екосистемах;
Залучатися і залучати активні верстви населення до моніторингу і охорони рідкісних видів тварин, грибів та рослин, що пов’язані з мертвою деревиною.
Як ми вже писали раніше, завдяки мікологам Каразінський отримав статус Data Publisher у GBIF – найбільшій у світі відкритій базі даних з біорізноманіття. Відтоді триває робота з оцифровування гербарних зразків, що зберігаються на кафедрі. І днями наш датасет поповнився більш як 3 тис. зразками, після чого він нараховує вже 5570 зразків! Особливо дякуємо Олександрові Ординцю та Антонові Савченку, які взяли на себе левову частку роботи з оцифровування та публікації набору даних!
24 серпня 2017 року, Ірина Яцюк та та її співавтори Дмитро Леонтьєв та Михайло Шлахтер зробили персональний подарунок українській мікології до Дня Незалежності України: саме цього дня вийшла їхня нова стаття, присвячена різноманітності та знаковим видам міксоміцетів національного природного парку “Слобожанський”. Вітаємо колег!
У серпні 2017 р. кафедра мікології та фітоімунології провела Х ювілейну експедицію з вивченню різноманіття грибів Карпат, яку очолив доцент Олександр Акулов. Цього року маршрут пролягав від Прикарпаття до Закарпаття, з підкоренням Говерли та Петроса. Учасники експедиції відвідали Національний природний парк “Гуцульщина”, Карпатський національній природний парк та Карпатський біосферний заповідник. Особливу увагу приділяли грибам букових пралісів, малопорушених старовікових смерекових та ялицевих лісів, а також субальпійського криволісся.
За результатами циклу експедицій, у співпраці з мікологами Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАНУ та Київського національного університету імені Шевченка, зараз готується спільна монографія “Гриби природоохоронних територій Українських Карпат”.
